Тернополь Підземні ходи Тернополя

[Ігор]

Рекламные ссылки:

Які таємниці приховує підземний Тернопіль?

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ] [Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ]

Про підземні ходи в Тернополі написано чимало, але тема ця, схоже, невичерпна. Час від часу з’являються прожекти, які можна було б використати у сучасному місті, але справа ця настільки вартісна, що до практичного їх втілення навряд чи найближчим часом дійде.

Сьогодні підземні таємниці Тернополя для читачів привідкриває тернопільський інженер, архітектор та великий патріот міста Юзеф Зімельс.

Списи під «старою» піцерією

Підземні ходи викопували здебільшого під “стратегічними” спорудами, такими, як Тернопільський замок над ставом чи храмові споруди. Але ще у місті, виявляється, є ціла мережа підземних ходів, які за Австрії виконували роль… дощової каналізації. Це тунелі заввишки 2 і завширшки 1,5 метра, їхні стіни обкладені дуже міцною цеглою, якої, на жаль, уже давно не виробляють.

— На фрагменти цієї каналізації будівельники постійно натрапляли під час відбудови міста, — розповідає пан Юзеф. — Наприклад, ми побачили фрагменти такого підземного ходу, коли будували так звану „стару” піцерію. Він мав вигляд великого тунелю. Там, до речі, було знайдено старовинні наконечники списів. А от коли закладали фундамент під видавництво “Збруч”, наткнулися на черговий сюрприз. Місцевість, на якій мали зводити будівлю, була дуже болотистою і багатою на торф. Після війни тернополяни використовували його як паливо, адже вугілля у ті часи ще не завозили. Я займався проектуванням фундаменту і запроектував дванадятиметрові палі, які мали пройти через це болото і дістатися твердого ґрунту. Спершу жодних проблем не було. Аж раптом одна паля зайшла в землю на два метри і зупинилася. Щоб дізнатися, в чому річ, ми з будівельниками взялися копати у цьому місці. З’ясувалося, що паля вперлася просто в стінку підземного тунелю. Це був фрагмент стічної каналізації.

Між іншим, чимало будинків у центрі міста “тріщать” якраз через те, що стоять на підземних ходах. Як приклад — будинок навпроти обласного Пенсійного фонду, який обтягнуто стальним обручем.

Книга з коштовностями, швидше за все, там

Багато підземних ходів було зруйновано під час зведення сучасних будівель. Але, як стверджує пан Юзеф, є місця в Тернополі, де вони досить добре збереглися і через 300 років. Одне з них — це майдан Волі, який з часу заснування Тернополя ніколи не забудовувався (про це свідчать карти забудови XVII- XIX століття).

— Якби докопатися до цих ходів, — каже Юзеф Зімельс, — місто могло б мати подвійну користь. Їх, приміром, можна використовувати як краєзнавчо-туристичний музей, а також, зважаючи на екзотичний вигляд, в інтер’єрах підземних ходів можна було б відкрити оригінальні заклади громадського харчування та розважальні заклади. Щось на зразок цього я бачив у Будапешті. Дуже гарно виглядає, тим паче, що декорації не штучні, а натуральні, природні. Окрім того, там можна натрапити на дуже цікаві археологічні знахідки.

Відомо, що у церкві над ставом до війни зберігалася Біблія XVII століття, інкрустована коштовним камінням. Вона вважалася дуже великою цінністю у віруючих. Коли почалася війна, Біблія зникла, і до сьогодні невідомо, де вона знаходиться. Пан Юзеф вважає, що є шанс знайти її саме у підземеллях під церквою. Адже, коли почали бомбити Тернопіль, дуже небезпечно було хапати таку цінну річ і кудись тікати, бо вберегти її в цих умовах було неможливо. Її було легше заховати у підземному ході, що підходив до церкви, і замурувати, а згодом віднайти.

Замок може впасти?

Підземні ходи є і під Катедральним собором. Уже відомо, що один вхід туди — у самому центрі храму, а другий там, де вхід до обласного архіву. Наразі вони замуровані. Аналогічна ситуація у Старому замку.

— Мені, як фахівцю, міська рада свого часу доручила з’ясувати, чому “тріщить” замок з правого торця, — розповідає Юзеф Зімельс. — Щоб це зробити, треба було дослідити фундамент і подумати, яким чином його укріпити, адже тріщина вже сягала десяти сантиметрів. До фундаменту дістатися не вдалося, оскільки вхід до підвалу виявився замурованим, а директор спортшколи у цьому приміщенні сказав, що підвалів тут ніколи не було. Проте факти свідчать зовсім про інше. У краєзнавчому музеї знайшлася гравюра XIX століття, на якій зображено малюнок цього будинку зі сторони озера. Там чітко видно три поверхи з віконцями бійниць на рівні підвалу. Це означає, що підвал там є і, якщо вхід туди замурований, значить, щось там, можливо, сховано. Але проблема в іншому. Встановлений свого часу на тріщині маячок показує, що будинок продовжує “сідати”, а це дуже небезпечно, бо у будь-який момент він може впасти. І якщо вже цей будинок закарбований на гербі міста, то вже якось треба знайти кошти на його капітальний ремонт, переконаний фахівець.

— Чи можливо розшукати всі ходи? — запитую пана Юзефа.

Виявляється, фізики Академії Наук України винайшли прилад, який безпомилково визначає місцезнаходження підземних ходів. З допомогою цього приладу на центральній вулиці Кременця, неподалік пам’ятника загиблим воїнам, під фундаментом сучасного будинку було виявлено цілу мережу тунелів. Коли його лише починали будувати, зробили п’ять геологічних свердловин і, на щастя, ці свердловини не потрапили в ходи буквально на 1,5-2 метри. Якби таке сталося, то, в кращому випадку, будівля дала б тріщину, а то й взагалі впала б. А неподалік від цього будинку дослідники побачили великий котлован, завалений старою цеглою. Коли пан Юзеф відкинув кілька цеглин, то побачив вхід до підземного ходу. Разом з колегами вирішили піти у розвідку. Хід мав висоту 2 метри і ширину приблизно 1,20 м, і привів їх до фортеці, яка вважається оборонною спорудою XVII століття. Те, що побачили в кінці тунелю, взагалі шокувало. Він був повністю завалений старовинною керамікою. Це була унікальна знахідка.

Техніка, якою сьогодні можна досліджувати підземні ходи, є. Потрібно лише велике бажання і, звичайно, кошти. До того ж, серйозно цим займатися на території міста можна лише під егідою міської ради та заручившись підтримкою відповідних служб, бо самодіяльність у таких випадках може призвести до трагічних наслідків. Річ у тім, що у підземних тунелях може скупчуватися отруйний газ метан. Окрім того, невідомо, чи не були випадково ці ходи заміновані під час війни, тому спочатку конче треба перевірити, чи немає там снарядів чи мін. І всім цим повинні займатися фахівці. Взагалі ж Юзеф Зімельс переконаний, що за цю справу варто взятися, і тоді наша історична скарбниця поповниться ще не однією унікальною знахідкою.

Світлана Вітрова, Місто.
0352.com.ua